Церемонія нагородження відзнакою від Президента України Петра Порошенка «ЗА ГУМАНІТАРНУ УЧАСТЬ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ» в київському будинку офіцерів стала прекрасним завершенням крайньої поїздки Івана Ганзери в зону АТО.
Під час триденної подорожі найгарячішими точками донечини, а саме Авдіївка, Піски, Маріуполь Іван Ганзера разом з колегами муз бату «HELP ARMY» Анжела Денисенко, Неля Каблучка, Костянтин Кукушкин, Олександр Поляков, Олександр Гончаров встигли дати 6 концертів, як для мирних жителів, так і для військових збройних сил України та української добровольчої армії.
Як каже сам Іван Ганзера: – «Ми снідали в Авдіївці, обідали в Пісках, а вечеряли в Маріуполі.
Зранку ми зарядили позитивним патріотичним настроєм Авдіївку. Привітавши її жителів з днем міста. Пісня «Путіну хана» на моє здивування спричинила справжній фурор серед глядачів похилого віку».
«По обіді ми побували майже на весіллі. Даючи концерт під розтрощеним мостом на в’їзді в Піски. Ми дізналися, що в нас в глядацькій залі присутні військові чоловік та жінка, які буквально декілька днів тому поєднали свої серця в офіційному шлюбі».
Композиція «Ти моя» була, як ніколи доречна.
До слова Іван Ганзера в цю поїздку вперше взяв з собою свою дружину.
«Я в усьому підтримую свого чоловіка. Кожного разу, коли відпускаю його в такі поїздки дуже переживаю. Ваня робив лише поодинокі дзвінки зі словами, що все добре. Але коли хвилини перетворюються у вічність цього дуже мало. Тож я поставила ультиматум, або ми їдемо разом, або ніхто нікуди не їде».
Одним із найемоційніших моментів нашої поїздки став вечірній концерт на узбережжі Азовського моря для бійців УДА батальйон Аратта. Це по справжньому сильні духом люди. Які готові останнє віддати за ради нашої держави. Українці, чеченці, просто люди різних національностей, які відчули, що таке «руський мир» в себе вдома, як гвинтик до гвинтика без жодної державної підтримки об’єднавшись вони стоять на сторожі нашої незалежності.
Концерт за концертом, емоція за емоціями. Такої чудової атмосфери не було вже давно. 2500 км від Києва й назад дали про себе знати. Втомлені, але щасливі ми рушили додому.
Вже в ночі дізнались, що нас запрошують на урочисте нагородження від Президента.
«Ми будуємо цю країну за ради наших дітей. Саме тому мою нагороду отримувала моя Софійка.
Мені надзвичайно приємно, що те що я роблю не залишилось непоміченим. Хочу подякувати всім своїм друзям волонтерам, колегам артистам за те, що увесь цей нелегкий час ми були разом. Переконаний, що тільки в єдності наша сила».
